примара?

 

примара?

мініатюра



знаєш, я забуваю колір.. колір твоїх очей, колір наших думок.. колір твоїх вій. ти кличеш мене, та я вже не впізнаю твій голос - той солодкий звук, що лагідно переповнював мою душу. ти поряд десь думками, та вже не впізнаю..
-хто ти?
твої думки тільки обтікають моє тіло, торкаючись, але не відчуваючи лона.. не відповідаючи і тільки стиха зітха. я відчуваю подих ласки і любові, намагаюсь зрозуміти, що за струни в моєму серці відгукуються на таємниче коливання повітря, але ти..
-хто?
нікого немає. лиш простір і моя збентежена свідомість. я обертаюсь, та марно. здається, тут хтось був: був і зник, почувши мій порив. і наче мариво він розчинився.. жаданий, знайомий до сліз дух тепла і щирості, неначе дим, змішався із повітрям і затих, продовжуючи мене споглядати. його мовчання так вабило мене, але ні я,ні він..
-ти..
це все набуває чорно-білих кольорів. а поступово і зовсім світліє: повітря, стіни, стеля й навіть тиша, мовою якої звертається до мене мій таємний гість. та чи він мій? гість всесвіту.. неозорості простору і часу. полонений подиху, в'язень повітряних веж. чи не я сама його створила серед марення уяви дивних мрій?


Создан 05 июн 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником